Мальва Світанкова Плин аличі
Дурманом є квітнева алича.
Качки. Ставок, що дзеркалом до неба.
Пісочний час чи парафін свічад...
Мовчанню слова іноді не треба.
Достатньо цвіту довкруж і душі,
Що розуміє поглядом крізь тишу.
Ти тільки думкою до неї поспіши -
Плин аличі вдихаючи у вірші.
26.04.2017 10:24 Оля Стасюк => © |
 Алича нині пахне прекрасно)) про неї варто було написати) Сподобався настрій віршу |
26.04.2017 08:19 Тетяна Белімова => © |
 Красиво і натхненно))) Чомусь нагадався Зеров: "Під кровом сільських муз, в болотяній Лукрозі, Де розум і чуття – все спить в анабіозі, Живем ми, кинувши не Київ – Баальбек, Оподаль від розмов, людей, бібліотек Ми сіємо пашню на неродюче лоно. Часами служимо владиці Аполлону, І тліє ладан наш на вбогім олтарі. Так в давній Ольвії захожі різьбярі Серед буденних справ і шкурної громади В душі плекали сон далекої Еллади І для окружних орд, для скитів-дикунів Різьбили з мармуру невиданих богів"... |