Лялька Мотанка

Чародійне

Серед літа для мене пожовкли гаї,

Тьмяним полум’ям Світ запалав,

Ти моє життя

розтрощив ущент,

Без жалю мою честь розтоптав!

Хоч для Неба навіки я втрачена,

Вправні руки мої не тремтять,

Бо майстриня-лялькарка

найкраща я,

Лялька буде суворий твій кат!

Вже недовго тобі жити солодко,

Помсту п’ю, як відвар блекоти,

Без обличчя моя лялька-мотанка,

Я одна знаю:

лялечка – Ти!

Ще з дитинства про Щастя

я мріяла,

Нині мрії це – попіл, зола,

Ти пробач, ти пробач мені, лялечко:

Я створила тебе задля зла.

Гострі голки в руках не утримати,

Та останню я

не загублю,

Я не хочу колоти всю лялечку,

Тільки серце її простромлю!

І чому я тебе виправдовую?

Чорним Полум’ям, Доле, гори!

Поцілую лише там, де серденько,

Я не здатна вбивати,

Живи!