з рубрики / циклу «РОДИЛАСЬ НІЧ У ЗОРЯНІМ САДКУ»
Гойдає вітер місяць на тополі,
Тінь гостроноса в’ється по землі.
Ніч-кобилиця ходить в соннім полі
Стриножена у росяній імлі.
Копита різнотрав’я підминають,
Здіймають хвилі пахощів п’янких,
І все довкола медом заливають,
Настояним на полинах гірких.
Сполохана куріпка в вись злітає
І перепел у житі гомонить,
А «ворона» до річки підступає,
Заходить в воду кришталю попить.
Над плесом грива стелиться туманом
І плутається в сірім комиші…
На ранок, знаю, стане все обманом,
Але чомусь так тепло на душі.