Місто злив
Місто вподобало зливи
І в небо дивилося сіре
Стуманене небо печалі.
У міста своя журба.
Місто приймає дощі,
Такі вже роками звичні,
Як стіни, що стисли слова,
Сховали між сірих хмар.
Ніхто не побачить міста,
Як хоче сховати смуток,
То просто чергова злива,
То тільки короткий дощ.
Те місто любило зливи,
Те місто чекало хмару,
Вона зрозуміє тугу,
Дощ віднесе її.
