Вода колодязьна
Черпнути б риночку,
уста торкають надхолодного потоку...
І мить та радісна -
в життя, билиночко,
Карбує свій цілющий спокій.
із надр вишиваний на рушниках розтоків...
Скарби гуцульщини джерела з горами,
В Карпатах молиться й Говерла гомоном.
Моєю втіхою: твій голос, горлице -
Як дзвоновеснами - і жити хочеться.
Аж край хітинові зірки розхитує
Та Воля радості,
Як сон під скиртою.
І квіти мамині.
Садок - молитвою.
Коли й на схилі днів,
Дитинство споминів
Як повня місяця лищить в колодязі.
