Тривога б`ється в грудях
Тривога б`ється в грудях і шепоче,
Холодне сонце знов лягає спати
Весняний вітер в сні собі вуркоче...
Не сплять лише замріяні Карпати.
Вони стоять: і горді, і могутні.
Вітри спиняють. Дощ несуть униз.
І сиплять краплі, втомлені і ртутні.
А десь під дубом засинає лис.
Карпати мокрі, зморені і вбиті.
Їм шепче час свої нові шляхи.
І їхні мрії, спогадом не вбиті
Летять мені у вікна, мов птахи.
