з рубрики / циклу «Твори улюблених авторів»
Коли живеш – той дихається легше,
Коли ж існуєш – в грудях щось дере.
І часом недостатньо гарних звершень,
Бо в помилках також щось добре є.
Поглянеш в небо – наче й треба жити.
Опустиш очі – ніколи чи що…
Піднімеш знов – а десь поділось літо
І всі стежки снігами замело!
І ніколи, і байдуже, і ліньки,
І мало сил, бажання і снаги…
Але, як в тебе є якась хвилинка, -
Не проіснуй, а хоч би проживи.