Бузок у косах...
Зацвів бузок і розцвіло кохання,
духмяний вечір, як дарунок долі.
Твої обійми - ніжності торкання,
за обрій сонце закотилося у полі.
Ти заплітав бузок мені у коси,
твої слова, як музика весни.
Нас вечір огортав в травневі роси
і запросив в свої зіркові сни.
Бузком і медом пахнуло кохання,
зірки із неба, колисали нас.
В солодкий сон постукало світання,
любові нашої щасливий час.
У снах тих проминуло наше літо.
І не один бузок ще розквітав.
Ті наші дні, лиш в пам"яті зігріті,
де ти весну мені у коси заплітав.
Автор Лариса Мандзюк.
м. Львів., 19. 05. 2017.
