Нотка
Нотка гумору в його голосі,
Нотка спокою в цих вогнях -
Ця самотність тримає в тонусі
Мій трухлявий далекий шлях.
І пожовклими часом скельцями,
За якими ще бачу світ,
Заховалась від того серця,
Яке знов розпустило цвіт.
Чи жила, як того хотілося?
Чи закоханою була?
Так, як вперше, уже не летілося.
Просто знала, що не змогла б.
