Забуті Королеви
з рубрики / циклу «Тому що люблю»
Я намалюю тобі сонце в тіні смарагдових дерев,
Холодні стіни витру пальцем, і розмалюю олівцем.
Чи ти хоч раз зустрів уранці моїх Забутих Королев?
Вони завжди були для слова неперевершеним взірцем.
Усі Забуті Королеви, які зійшли із сторінок, -
Щодня, щоночі і щомиті не покладають вмілих рук.
І хоч так важко і так страшно чим далі їм робити крок,
Але вони не знають болю тих довгих втомлених розлук.
Я гублю мрії, як піщинки, в пустелі щастя й самоти.
Я не збагну всіх істин й правди, але я знаю цвіт краси.
І навіть літо не збагнуло: мені потрібен тільки ти
І те самотнє в тінях сонце, що розмальовує ліси.