Забуті Королеви

з рубрики / циклу «Тому що люблю»

Я намалюю тобі сонце в тіні смарагдових дерев,

Холодні стіни витру пальцем, і розмалюю олівцем.

Чи ти хоч раз зустрів уранці моїх Забутих Королев?

Вони завжди були для слова неперевершеним взірцем.

Усі Забуті Королеви, які зійшли із сторінок, -

Щодня, щоночі і щомиті не покладають вмілих рук.

І хоч так важко і так страшно чим далі їм робити крок,

Але вони не знають болю тих довгих втомлених розлук.

Я гублю мрії, як піщинки, в пустелі щастя й самоти.

Я не збагну всіх істин й правди, але я знаю цвіт краси.

І навіть літо не збагнуло: мені потрібен тільки ти

І те самотнє в тінях сонце, що розмальовує ліси.