Ворожба
Десь загубилася весна,
Звернула ген з дороги.
Тебе покликав я у снах ...
Прокинувся - нікого.
На серці - тільки сум і біль,
На серці - лиш тривога.
Скребу із нього білу цвіль ...
Та що тобі до того.
Не загубилася весна –
В тобі зальодоніла .
В моєму ж серці – борозна,
А в ній любов вціліла.
І все – таки я позову –
Хай сонечко пригріє.
На молоду зілля – траву
Наврочу свої мрії …