13.06.2017 06:58

для всіх

366

5 | 5

 © Тетяна Чорновіл

Танка сутінкових відлунь

з рубрики / циклу «ТАНКА»

В тремкій сутіні

Зайшлася зніжена ніч

Лункими танка, 

Сипнувши знічев’я їх

В зірну небесну ріку.

@ @ @

Як узнаю я, 

Зорі в глибіні неба

Чи в твоїх очах?

Ось-ось нахлине хвиля

Лункого спраглого сну.

@ @ @

З твого весельця

Сплинув сріблястий місяць, 

Та й бовтнув ясно на дно.

Марно снує йому ніч

Ці сутінкові сіті.

@ @ @

Порух губ твоїх

Підхопило відлуння

На крила ночі

І шелеснуло стиха

В небесну млу – КОХАЮ…

@ @ @

На краю ночі

Місяць стелить доріжку

По стихлій воді.

Стікає вповні з долонь

Відлуння срібних бризок.

@ @ @

Направ човен свій

У бурштинову сутінь

Тремкої тиші, 

Де вибухає лунко

Серце квітки латаття.

@ @ @

Не моя вина, 

Що палахтить дика ніч

Крізь лункий туман.

То пустун вітрець мені

Заплів зорі в волосся.

@ @ @

Знаю я… Знаю, 

Як місяць вихлюпне вниз

Лунке диво сну, 

Ти подаруєш мені

Букетик срібних бризок.

@ @ @

П’ять – сім – п’ять – сім – сім, 

Відлунюють сон танка

З серцем в унісон, 

І вторить їм десь між хмар

Зніжена медова ніч.