Тільки тут і тепер

з рубрики / циклу «Тому що люблю»

Дві загублені душі шукають за стінами вічність.

На вокзалах собаки розлуку ковтають, як ром.

А давай не будем сьогодні любити навічно,

Тільки тут і тепер. Ці собаки й старезний перон.

Я не знаю тебе досконало, як першу молитву,

Ти не вивчив по нотах мене, як гітарну струну.

Та давай просто зовсім забудем про вічність і битви,

Що так часто зганяють продерті душі в труну.

Ніч холоне в долонях. Розбито годинник на миті.

Теплі зорі світають в північних чорних очах.

А давай віддамо свої душі холодній блакиті

І, узявшись за руки, повстанем у інших світах.

Чи тебе хіба геть не лякатиме вицвіла вічність,

Що захоче відпити не раз твою вистиглу кров?

А давай не будем любити сьогодні навічно,

Тільки тут і тепер. Твій вогонь і володарка суму - Любов.