Напролом
Коментар до вірша Олени Вишневської «Всупереч Всьому»
Будильники вчасно, робота… Ще трішки й зірветься,
Як спомин у дзвонах печалі сльозою озветься,
І мовчки поверне з дороги, що вела в нікуди,
Й сховає обличчя, дитинно, у тебе на грудях…
Олена Вишневська «Всупереч Всьому»
Як спомин у дзвонах печалі сльозою озветься,
І мовчки поверне з дороги, що вела в нікуди,
Й сховає обличчя, дитинно, у тебе на грудях…
Олена Вишневська «Всупереч Всьому»
Кохана заплаче
на грудях твоїх, мов дитина,
Спочине й прокинеться,
Знову
накине буденну личину.
Фатально чекає її
Похмурих проклять повсякдення,
В Міжмір`я
Стежини ридають
порожньо очима,
Втрачають Натхнення...
Обійми твої
Для неї цілющій Чарунок,
Отруту в легенях
Лікує один
Лиш
Його
Поцілунок.
За розкладом жити –
Негайно ти цього зрікайся:
Він знищить
Маршрути Твої
І Вкраде Тебе,
Начувайся!
