23.06.2017 22:25
© Олександра
Не спіши. Вже пізно
з рубрики / циклу «Тому що люблю»
Холодний вогонь запалює місяць на небі.
Холодне багаття не гріє більше серця.
Ні, не спіши.
Вже пізно.
Правда, не треба.
Лиш почекаєм востаннє вітра-гінця.
Зорі тривожаться.
Ніч посивіла на скронях.
Темні вогні на снігах витанцьовують час.
Ні, вже не варто.
В тебе холодні долоні,
Ночі стають якісь надто холодні для нас.
Тіні втікають.
Сонце цілує повіки,
Знову холодне.
Знову зовсім... не те.
Я не даватиму зорі мрію більше навіки,
Я загадаю востаннє щось сильне й досить просте.
Небо цілується з морем.
Дні засинають навічно.
Холод вогню зачаровує знов заметіль.
Ні, не спіши.
У нас ще залишилась вічність.
В нас ще лишилися ми і цей втомлений біль.