Жінці
Валерій Брюсов пер. з рос
Ти — жінка, тобто — книга поміж книг,
Ти — згорток, запечатаний навіки;
Там дум палких і слів вирують ріки,
І безліч найшаленіших інтриг...
Ти, жінко, схожа на відьомські ліки:
Печуть вогнем того, хто випить встиг.
Але не чути крику — жах і сміх! —
Всяк, мов скажений, славословить тільки.
Ти — жінка, так до чого тут слова?
Короною зірковою убрана,
Ти — в наших душах образ божества!
У всьому догоджаючи, ще здавна
Тобі ми служимо в усі віки,
І молимось на тебе залюбки!