ПАРЛАМЕНТАРІ
Звичайна річ: старію та сивію...
Але коли на тебе подивлюсь,
Я, мов юнак, чомусь ніяковію
І зайве слово мовити боюсь.
І тільки вірші — вірні мої друзі,
Мої сміливі парламентарі —
Несуть, мов прапор, почуття мої,
Щоб передать їх на нейтральній смузі.
І радісно їм так іти до тебе!
І білий прапор — мов летить увись!
Дізнатись хочу: чи тобі це треба?
На мить, будь ласка, в очі подивись...
