11.07.2017 21:42
for all
252 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Олександра

Втікала у ніч

Втікала у ніч

В огонь у долонях. Холодний білий вогонь.

Т енета зими загартовують душу улітку.

І тільки твій спогад торкнувся зболених скронь, 

К оли небеса були схожі на зірвану квітку.

А потім... Боліло. Ну, що ж, так болітиме ще.

Л ітати не зможу. І крила розірвані зникнуть.

А бзаци життя заштампую холодним дощем, 

Б ез тебе сміятися весело з іншими звикну.

Е дем. Мій Едем... Він був у найперших книжках.

З абарвлений в слово і витканий ниткою втоми.

Ц я ніч загубилась вже всоте у власних стежках, 

І тихо ховалась від першого літнього грому.

Л ітак пробивався крізь темряву. Небо цвіло.

І тиша лишала мене серед ночі саму.

У зорях без люду так тепло і дивно було...

Н іч спокій давала...

І я забувала, 

Ч ому.

Публікації: Олександра

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Дописи відсутні!