07.07.2017 20:39
для всіх
72
    
  - | -  
 © Степан Лепех

Каменяр

Не опустив він в горі руки, 

Не кинув молот до землі.

Він проклинав страждання й муки

І “бачив дивний сон” в імлі.



Його пісні – із поту й крові, 

Гучні, мов молота удар.

І від надмірної любові

Мав біль до люду Каменяр.



Напруга дум його розкутих

Сягала майбуття висот.

Він розривав облудні пута, 

І став безсмертним, як народ!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!