Крила любові
Любов чарівні має крила:
Коли кохав я - в небеса
Мене підносила їх сила,
Чарівна сила і краса.
Кохання зірку я сягнув,
Свою зорю в житті єдину,
І лиш тоді її збагнув,
Як громовержець лебедину
Громами вірність оглушив.
Відтяв кохання мого крила.
І зрозумів я: поспішив
Тебе знімати, зірко мила.
Ти в небі сяяла незріло
І не мене чекала ти –
Моїм позаздрила ти крилам,
Та їх не вміла вберегти
Від грому зради. Я простив,
Коли одне крило упало,
Коли ж грім друге оглушив,
Простить не можу – серце стало…
*
Любов не має вороття,
В любові є чарівна сила:
Вернутись раптом з забуття
І дарувати знову крила…
P. S. Прощай, моє дороге і незбагненне кохання,
Іди своєю дорогою і не завертай до мого світла,
Хоча воно завше горітиме для тебе.
Я хочу, щоб ти залишилась для мене такою,
Якою я тебе кохаю:
Святою і неоплямленою. Зрадливою
Примхою
Не приходь до мене, бо я брехні не прощаю,
Як і зради…
Бажання моє єдине: зберегти своє
Світле кохання
До останньої секунди подиху
У цьому брудному і зрадливому світі.
Я втечу від тебе, моє кохання,
І заберу тебе з собою!