Бойчук Роман Мріяли колись...
Мабуть з тобою мали все ж зустрітись
На перехресті двох самотніх Доль:
У третім вимірі життя в єдине злитись,
Себе сховавши від дощу (без парасоль).
Покров альтанки в парку, край алеї,
Став прихистком і свідком водночас.
Свої писали там ми ямби і хореї;
Подарував там свої крила нам Пегас.
Вдягли на себе крила ті любові,
Взялись за руки і, здійнялись в вись...
...Переплелися наші думи паперові
У спільній збірці віршів "Мріяли колись..."
05.04.2013 21:55 Чернуха Любов => © |
 вже хочеться Вас поздоровити, скоріше видавайтесь! |
05.04.2013 21:04 Світлана Рачинська |
 Приємно, коли кохана - за сумісництвом муза, однодумець))) Тоді і без парасоль не страшно озброєвшись такими проникливими словами))) Чарівно))) |
05.04.2013 20:47 Ірина Лівобережна |
 Гарно. Лірично. Але чому "колись?" Зараз, і тільки зараз! Де знаходиться така чарівна альтанка? |
05.04.2013 18:08 Каранда Галина => © |
 видали спільну збірку?... романтика) молодці. |