Этот стих я написал в жутко далёком теперь 1978-м году. КПСС-овская "Троица" была тогда всесильна и настроение у меня от этого было постоянно именно таким, как в этом стихе. Молодым всего этого уже не понять. Что ж, слава Богу! Но и забывать обо всём этом не стоит - история ведь имеет подлость повторяться. Правда, уже не в виде трагедии, а в виде фарса, что тоже не особо приятно...
Дійсно, дуже обережним треба було бути. Обмірковувати кожне слово. Одного разу я написала вірш "Візит" і прочитала його своїм колегам. Одна жінка й каже: - А Ви не боїтеся, що Вас притягнуть до відповідальності? Я думала, що вона пожартувала. А потім зрозуміла, що сказано було всерйоз. Ось такі пироги. Сховала я той твір... Дякую за правдивий вірш, який є ознакою того часу.
Теперішнім поетам, мабуть, не зрозуміти відчуття колишнього "строчіння в стіл". В тому теж була своєрідна сміливість, як на мене. Чудовий вірш, хоч і в жартівливому руслі.