09.07.2017 06:29

для всіх

241

4 | 4

 © Тетяна Чорновіл

Манливий ноктюрн

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

У гущі хмар нестримного напливу

З-за обрію займається світанок.

І стиха крізь небес огненне мливо

Стікає в роси ніч, щоб наостанок

Ще раз сяйнути зорями щемливо.

Схитнувши трав притишене колосся, 

Як осягнути в шерехів омані

Лункої тиші магію невпинну?

Не знаю. Серця трепети незнані

Вже заманили в зарості люпину, 

Щоб ми знайшли в духмяному тумані

Те, що чаклунці ночі не вдалося.

Дай руку! Злинь у марево розквіту, 

Де час ятриться тіней густиною, 

А ніч за краєм зоряного сліду

Вже не вгадає з досвітку маною, 

Чи мріє сон наш у безмежжі світу, 

Чи від цілунку серденько зайшлося…