На межі двох світів

з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»

Пливуть собі хмарини золоті,

У надвечір’ї ластівки літають…

Вони – живі… В щоденній суєті

Творця небес щомиті прославляють!

Пірнаючи в небесну височінь,

До рідних гнізд серцями прикипіли…

Земля – їм рай… Вечірнє злото й синь –

То шати дорогі на їхніх крилах.

Ніякого багатства, ні турбот,

Ніякої – за гроші – колотнечі…

А на землі – зневажений народ,

Не помічає він чарівний вечір.

Од «ґаджетів» не можна одірвать,

Новини про бандитів їх цікавлять…

Чи довго ще лишилося брехать?

Правителі ЖИТТЯ на карту ставлять!

Розпоряджаються, і чваняться, й жеруть –

Усе, що тільки можна проковтнути…

Ледь народилися вони – й одразу ж мруть,

Аби мерцями заживо конати.

О вечоре, – чудовий, золотий…

Колись усе те пройде і минеться…

Нові колись відкриються СВІТИ

Незнане світло з ластівок почнеться!