Молитва до Матері
Вклякаєм до образу Вашого, мамо, в граніті
І щиру молитву із серця до Бога несем:
“Чому Ти так мало дав неньці прожити на світі?”,
Чому Ви, бабусю, спите тут в землі з дідусем?”
“Не треба журитися, милі мої соколята,
Злітайтесь частіше у рідну домівку, сини,
Щоби не черствіла там пусткою батьківська хата,
До вас ми ж прийдемо у гості ночами, як сни”.
І стелиться спішно дорога до отчого дому,
Здається, ось рідна Матуся нас знов вигляда...
Але у тій брамі зустріти немає вже кому,
Гіркою сльозою впаде на поріг коляда...
“Верни нам матусю!” – молитвенно просимо Бога.
“Спечіть нам, бабусю, насущну хлібину в печі!”.
... І дивляться тато і мама з портрета німого,
І мовлять до нас у святім мерехтінні свічі:
“Погляньте, синочки, росте біля хати калина,
І яблуні-вишні там рясно весною цвітуть...”
А дзвін малиновий селом нашим пам’яттю лине,
До церкви у свято онуки правнуків ведуть.
І матір Софія у вірі, надії, любові
З престольного образу щиро раділа за те –
В пориві блаженства до Божого тіла і крові
Нащадки в єднанні приймають причастя святе!
А, може, колись ми зустрінемось з Вами, матусю,
В Господньому раї калина розквітне нам знов,
А в отчому домі правнуки згадають бабусю –
В хлібину насущну вкладуть їй одвічну любов...