Сокровенне
І згаснув день, і ніч – чаклунка
В смереках заховала вже вітри.
В шаленстві п`ю твої цілунки
Й блаженні “охи” котяться з гори.
Встидались зорі, в тінь укрившись,
Ніяковіла рута з поміж трав.
І, лиш, росою вранці вмившись,
Благий світанок ніч перемагав.
Сховались зорі, день настав.
Здавалось, ніби мить одна пройшла.
... Тебе ніхто так не кохав,
У мене ти на вічність увійшла.