Чекання
Ти стоїш, виглядаєш з порога;
Світять зорі чи сонце встає,
Та дорога – німа…і тривога
Крає стомлене серце твоє.
Рідні діти на клич полетіли,
Як війна попелила жита…
Загубився їх слід в заметілях,
Зажурилась весна-сирота.
Й ти стоїш, виглядаєш з порога,
Знову ранок, знов сонце встає…
Заніміла у серці тривога,
Та в чеканні надія ще є.
…До чола прикладаєш долоню:
Піднімаються в полі жита,
Мов сини із далекого бою
Йдуть до тебе крізь довгі літа…