Хто ми є?

Тож, хто ми є? – скажи, мій брате, 

І нашу сутність нам, облудним, поясни:

Чи ми приречені на волі вимирати?

І доля наша – то лиш вічно віщі сни?

Німі нащадки Гетьманської слави, 

Невдячні діти вічних Тарасових дум, 

Ми В’ячеслава “славно” поховали…

На черзі, кажуть нам, – УПА й ОУН!

Нам кажуть, а ми знов мовчазно–горді.

Для мови нашої готують ешафот, 

І в “Ще не вмерла…” траурні акорди

Щораз то більше чує наш народ.

Не падай на коліна, мій народе!

Згадай: ти сущий на землі оцій єси!

Під синьо-жовтим прапором свободи

Нам гідно жить для сили і краси!

Народе мій! Знедолена Вкраїно!

Допоки в жилах є і б’є козацька кров –

Поклич синів – ми станем воєдино, 

Щоб повернути славу Україні знов!

Грудень 2001 р.