Без слів
Світлані Науменко
З губами губи без печалі розлучались -
Ні не одразу – після ніжних обіцянок,
Ні не словами – дотиком солодким.
Твої вуста у мандри відправлялись
По тілу моЄму, лишаючи серпанок
Вологих подихів гарачих і коротких.
Я пам’ятаю ті святі маршрути!
Та тільки Ти їх можеш повторити!
Я знаю - нам ніколи не забути,
Як про любов без слів губами говорити!
Твої гарячі, ніжні поцілунки -
любовний опік? Пристрасті печать
Під клятвами коханої чаклунки.
На що ж слова, як губи ТАК мовчать.....
