Знайда
Моя любов до Тебе – знайда наче,
Пакунок теплий в Тебе під порогом.
Ти дивишся на нього і от-от заплачеш.
Але ж нащо тобі оте дитя забуте богом!
Ти хочеш так пригріть його на грудях,
Та не внесеш його ні в дім ні в душу.
І не покажеш знайду ту на людях.
Не плач, Кохана й серце не примушуй!
Не плач, Любов Моя і не жалій чуже кохання,
Бо я ж для тебе лише спокою бажаю.
Прошу лиш про одне – Ти якось на світанні
Хоч раз згадай, що я Тебе кохаю!