18.08.2017 01:20

для всіх

94

- | -

 © Олександра

Mea vita et anima es

з рубрики / циклу «Тому що люблю»

За життям вже нема перешкод.

Знову - сонце.

Як ревність дощу.

Чуєш?

Серце вистукує код.

І собі я це знову прощу.

Ти прости мені тільки за час:

Все пішло.

Ми лишились самі.

Надто довго

Чекали на нас, 

Надто довго

Вклонялись зимі.

Твої очі -

Мов небом ведуть, 

Як би мало лишилось -

Не йди.

Проведи у цю витерту путь, 

Принеси у пустелю води.

Твій покров забирає мій страх...

Вічність - вбита.

Ця воля - з небес.

В тебе в крилах заплутався птах.

Mea vita et anima es.