Поговорю з тобою, вітре
з рубрики / циклу «Душа Повітрулі»
Прости це літо. Воно надто зморене,
У нього серце стукає з дзвіниць...
Ходи до мене, вітре. Поговоримо.
Про те, як мрія падатиме ниць.
Мені нестерпно хочеться забути
Про твій політ, красивий і живий.
Чому ця мрія пахне, як отрута?
Чому твій перший подих - мов чужий?
Горнуться маки в полі, ніби молячись,
Цвіркун співає знову про сумне.
Мій добрий вітре, тобі знову боляче?
Ти потерпи, хороший. Це мине.
Злітає ніч окрилена над горами,
Ховає їхню втому за плащем.
Ходи до мене, вітре. Поговоримо.
Про те, як зірка плаче під дощем.
