Спогад твоїх очей
з рубрики / циклу «Тому що люблю»
Я залишу цей спогад. Спогад твоїх очей,
Щоб потім, взимку, гріти від нього руки.
Торкнулась осінь вперше сивих моїх плечей,
А я ще досі чую весняні стуки.
Колись на варту вночі постане і вітер мій,
Щоб уночі ховати твої кошмари...
Я знову вбила дрібку зігрітих солодких мрій,
І літо в пальцях тане, немов примара.
Я, мабуть, - сплю. А, може, то просто холоне час.
Забутий час вже забутих наших речей.
І осінь ця дала на мить пригадати нас...
Я залишу цей спогад. Спогад твоїх очей.