Зневажене Кохання
Романс
Бомонд у ньому Символ бачив,
Він це поблажливо сприймав
І спокушав жінок ледаче,
Не вмів любити, не кохав.
Вона кохала, як востаннє,
Душею, Серцем і Єством,
Цей ідол грішного кохання
Ставав для неї божеством.
Позбулась розуму і волі,
Не чула шепоту біди
І закохалась, як ніколи,
Нестямно, вірно, назавжди.
Ця жінка зради не пробачить,
Любов топтати — смертний гріх...
Він мляво зраджував, ледаче,
Губив дівчаток молодих
Біда підступна серце коле:
“Залиш мене, негідник, йди!”
Зректися пристрасті і болю,
Усе забути назавжди!
Ненависть в серці лиш
холодна
Рожевих мрій Серпанок
згас...
Любов живе в Душі
безоднях,
Вона на свій чекає
Час!
