Пустеля
десерт непогамовної душі,
цукрові дюни самоти,
сипкі мов сяєво свічи
заглибленої в спомин…
дум щільники,
оази мрій у повнях насолоди,
п’янкий колишень почуттів
на чорнім плесі ока,
що небом озирає світ…
тягуча карамель
журби солодкої до нудоти́,
немов розлука з тим,
хто ще ніколи не приходив
та обіцяв прийти…
лоскоче ніздрі
пряний аромат шафрану,
кориці, кардамону і бад’яну –
ось-ось приб’ється караван,
вже близько наречений...
накритий стіл,
посеред вбраного намету
весільне ложе сяє ніби сніг,
вуста, налиті мов гранати,
всміхаються в передчутті…
полива неба
твердне у нещадному вогні,
ламка глазур темніє вже до краю,
небого, загаси свою свічу -
караван прибуде із гаремом…