Пахнуть яблука. 

Пахне димом підпалене листя 

І в тумані зникає, як сон. 

З нього вийдете ви, ваша шляхетна величносте, 

Білим ватманом фарби кинете, 

Ненадовго позичені в осені 

Іх змішають роки ще непрожиті 

І нехай переможе багряний -- 

Той, що сонце на захід спроваджує. 

І півнеба собою запалює, 

Перемогою, вірою, правдою 

Він у душу заходить таємною мрією 

І назавжди у ній залишається: 

Неподоланий вічно-сірою мрякою. 

...Пахнуть яблука. 

Димом згорілого листя 

...Плаче осінь 

За жовтогарячими барвами... 

Дрогобич, 2009