22.04.2011 23:26
-
433
    
  2 | 3  
 © Толік Панасюк
Присвячується коханій дружині.

Кохаю, знаєш, що кохаю. 

Та кожен раз повторюю цю мить 

Тобі, кохана, бо не знаєш, 

Не знаєш, як швидко час біжить. 


Без зайвих слів не сподіваюсь, 

Не вірую, а відчуваю, споглядаю, знаю: 

Навіки твій і дуже каюсь, 

Що кожен день тобі не сповідаюсь, 

Не прославляю, не благословляю. 


Ти -- в шелесті трави, коли іду травою, 

Ти -- в гілочках верби, шо плаче над водою, 

Ти -- тиха ніч травневою весною, 

Ти -- перший сніг, що у руці стає сльозою. 


Роки, як прес стискають наші душі, 

Ми опираємось, єднаючись навік. 

Долаючи образи, немочі, спокуси 

Будуємо собі інтимний світ


Кохаю... І ми вже між зірками, 

Забувши все, торкаючись руками 

Ідемо босими ногами 

Росою, райськими садами... 


Ми першолюди. І цілий світ 

Народжений для тебе і для мене. 

Боги проситимуть його благословить, 

Та я благословлятиму тебе. 



Дрогобич, 2010

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.04.2011 01:44  Антоніна Чернишенко => © 

Вибачте за не скромний вопрос.От цікаво, Панасюк Лилия ваша дружина, чи сестра, чи просто однофамильці?