Вишеньки
Барвлять струни вистигле повітря
У кімнатці меншої сестри.
Леле – у цілісінькому світі
Більше супокою не знайти.
До беріз в вікні підкрався вечір.
Чорним вишні барвляться з-під віт.
Опускає на крило лелече
Синю тлань на сході оковид.
А з вікна, ромашками по краю,
Рветься шлях у маки й лебеду.
Ця дорога знов мене чекає, -
Ніч мине, і знов до міст піду.
Знов піду до пилу і до втоми,
Знов мене клястиме чорно світ...
Заберу з собою тишу з дому
Й кілька темних вишеньок з-під віт.
