Хвилі думок
Хвилі камінних думок
В душу вгризаються звіром,
Зробиш, здається, ще крок
І розпрощаєшся з тілом.
Хвилі охоплюють світ,
Бачиш сукровицю болі,
Звір починає обід,
Душу терзає до крові.
Камінь розсиплеться в пил,
Зникнуть й думки разом з нами,
Тож докладаємо сил,
Щоб поділитись думками.
Хвилі камінних думок
Може послужать прийдешнім,
Щоби зробити їм крок
В світ зрозумілий тамтешній.
м. Київ, 04.06.04.
