Я за тобою сумую
А ти уже спиш
Часто за тебе хвилююсь
Можливо мене ти простиш
За гординю
Ти часто приходиш до мене у снах
Мовчиш. І чомусь так дивишся на мене
Що просинаюсь
Буденність. Сірі дні
Я лаюсь
Від люті, сорому і безнадії
Хоча уже весна
Момент коли у мрії вірять
Я забуваюсь в чарці
До дна!
З похміллям вранці просинаюсь
І хочеться повірити у краще
Що ти сама, що ти одна
Що ще чекаєш мене в ранці
З горнятком кави у руках
Та марно, все марно
Гординя в серці як змія
Не витягнеш – прудка
Але…
Ти, як завжди, у снах приходиш
Якась усміхнена, жива
І тихо, ніжно промовляєш
Уже вставати час. Пора.