Анна Ольтенберг Закреслюю знак безкінечності
Усе колись та й через вінця.
У світі фальшивої гречності
Немає у мене терпіння.
Не вміємо ми пробачати.
А хто скаже «Вибач» щиро?
Любов ніби йде на страту…
Хто визнає: «Так, я винен»?
У кожного спершу гордість.
Вже потім – мораль, чи що там.
І як же ми хочем жити,
Якщо ми моральні у****?
Остання є завжди крапля.
І я, щоб хоч бути чесною,
Рубаю зв’язки безжально
Й закреслюю знак безкінечності.
13.09.2017 20:28 Тетяна Чорновіл => © |
 Непрості роздуми про особисте. |
13.09.2017 09:10 Світлана Рачинська => © |
 відверто і цим по-справжньому підкупає, Анно! |
13.09.2017 02:30 Серго Сокольник => © |
 Приєднуюсь |
12.09.2017 09:18 Каранда Галина => © |
 У світі фальшивої гречності Немає у мене терпіння. в мене теж... видно, щось Вас таки дістало.... |
12.09.2017 08:03 Тетяна Белімова => © |
 Так воно в житті і буває, як Ви описали, Аню... На жаль... Але потім надійдуть нові обрії... |
12.09.2017 01:50 Панін Олександр Мико... => © |
 Нескінченність, |