Стеблом
з рубрики / циклу «нове»
усім теплої осені)
як прийде осінь у сади людей
обвітрить губи обтріпає листя
оголить їхню сутність до дітей
тоска-тоскана затишне обійстя
тоді така ізморщена кора
проб`є стебло ліворуч із грудини
любові час цвісти а що пора
коли крізь серце проросла людина
в очах палахкотить єдиний схід
тріпочуть вії попід спільним сонцем
нема чого ділити окрім літ
стеблом обвившись десь на лівім боці
де куполом усі земні стежки
де стінами обійми й плечі домом
де стелять ліжко рук моїх думки
і янголи беруть аеродроми
присвоять легко як і ти мене урвуть
любов не знає графіків й маршрутів
весна світанок і кохані груди
де календарик неперегорнутий
цілу вічність