Над рівнем неба
з рубрики / циклу «нове»
зачато ранок ніччю в вихрі верств
така любов, що й я у ній безсмертна
траву ще вітер гладить проти шерсти
і небо на колони часу сперте,
а над вікном розіп`ято карниз -
зігнув дугою плечі під дощами
і я боюсь дивитись уже вниз,
бо в цих обіймах небо - під ногами,
узи Фабрічіо і сонце по-мосту,
злотава кулька і маленькі люди,
як я люблю ранкову босоту
і ці етюди, що стирають губи,
говорять руки дужі - ми земні
кружляючи мене над рівнем неба,
яка ж...
яка ж безсмертна ця любов в мені
до тебе...
