Равлик
Чому, скажімо, і я не равлик,
Уже народжений в будинку?
Отой малий і сильний гаврик,
Що у спіраль ховає спинку.
Їм бо природа дарувала
Чудовий затишок щомиті,
Від хижаків та непогоди
Не довго двері зачинити.
Вони у шлюбі мають право
Побути мамою і татом,
Погано бачать ліво й право,
Зате не треба буть багатим.
Їм не властиво поспішати,
Роки минають неквапливо,
Є час, щоб рішення приймати,
І все у їх житті важливо.
А головне - в потрібні миті,
Коли в незгодах меркне світ,
Забитись можна у куточок
У ту ж важку критичну мить.
Сховати в хатці свої очі,
В яких напруга, сором, біль,
І розважати аж до ночі
Лише самотність, тугу й хміль.
Якщо захочуть, якщо варто
Свіженькі зализати рани,
Нема умовностей багато
Лиш виживання бездоганне.
Їм не довелось бути голим
Перед жорстким байдужим оком.
І в час, коли ти станеш кволим
Є вибір вмерти одиноким.
