Занурення...
Занурення...
Так вабить глибина,
безмежна і могутня
ця стихія.
Тут не самотня,
але все ж одна.
Магічний простір,
збій, життєва аритмія.
Занурення...
У цю п`янку блакить
його очей...
Тону пірнаючи,
щось тисне на легені.
Міняю вічність
на кохання мить.
В долонях ніжність,
відчуття шалені.
Занурення...
Від небезпеки крок.
Пусти... Я повернусь,
Мій Океане.
Зроблю повітря
хоч один ковток.
Любов без волі,
як життя без кисню...
тане...
Київ, 19.06.2017
