10.11.2017 12:06
18+
141 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Ірин Ка

Крила

Крила

Небом моїм особистим стань, 

Може даремно зреклася крил?

Рій із думок та складних запитань.

З докором дивиться втрачений Небосхил.


Шляхом плетусь уперше і навмання, 

В пошуках того що зменшити зможе біль.

Стань мені латами, ніби моя броня.

Та тверезію... Зникне любовний хміль?


Болі фантомні, сниться ночами пух, 

Ніби я вдома і хмари кудись пливуть.

Норов упертий, шалений бунтарський дух, 

Довго на хмарах істоти такі не живуть...


Небом моїм особистим стань, 

Твої обійми замість вчорашніх крил.

Вартим тривог, зречень моїх, блукань.

Все зрозуміє, пробачить тоді Небосхил...



Київ, 02.11.2016

Публікації: Ірин Ка

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 14.11.2017 12:53  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Котились сльози, крильця тріпотіли,
Вони ховались вперто не хотіли...

Щиро дякую за увагу!) 

 10.11.2017 21:20  Панін Олек... => © 

Вірш чудовий.

На жаль,
Ближчі до тіла
Власні Крила!

Солодкі мрії -
Внутрішні
Буревії.

Крил не зривай,
Ретельно згортай.
До часу ховай. 

 10.11.2017 12:09  © ... => Каранда Галина 

Дякую!)) 

 10.11.2017 12:08  Каранда Га... => © 

чудово