Душа наситилась по вінця
Багрянцем пралісу густого,
Спивають очі аж до денця,
Красу потопу золотого.
Яскравим сполохом осика,
Цвіте між жовтими дубами,
Стежини бабиного літа,
Покриті сивими слідами.
Ось на поляні горобина,
В червонім й чорному намисті,
Там зашарілася калина,
Сховавши кетяги у листі.
Земля шовками оповита,
В обімах неба голубого,
Її краса-несамовита,
В промінні сонечка рудого.
24.10.2017
