Майже задарма

з рубрики / циклу «ми»

Плаває осінь у сивім тумані

Колір змінило принишкле обійстя

Десь полетіло відірване листя

І все частіше заходжу в кав`ярні.

Кручу в долонях гаряче горнятко

наче споріднену сприймаєш душу

тиху самотність ніщо не порушить

хай відпочине вже те янголятко.

Скільки вже можна латати ті рани

воно вже напевно дуже зморилось,

однак все латає і не змирилось

знову і знову відновлює храми.

Храми душі що сповідує щирість

ту, що бажають придбать за копійку

і, якщо вдасться, то давайте двійко

бо на дурничку подвоєна жирність.

Хай розбирають від полум`я вогник

раптом розпаляться, зможуть зігрітись

раптом розкаються, зможуть змінитись

та щиро всміхнеться мій янгол-двійник.