Обвуглена Любов
Монолог Мавки
Цей хлопець дуже молодий
І зовсім сивий,
А серце — чорне,
Вщент обвуглене воно...
Вугілля прогорілої Любові
Зеленим пагонам
життя не подарує.
Мене побачив,
повз ти
не пройшов,
В очах вогонь зблиснув,
Невже було замало?
Навіщо знов
закохуєшся ти? -
Кохання найсолодше,
найпалкіше
Скінчиться врешті-решт
І цього, хлопче, ти
не зможеш
пережити.
Твій погляд, посмішка
Моє хвилюють серце,
Я теж закохуюсь,
Давно я не кохала,
Так довго,
що століттям
Втратила вже лік!
Кохатиму тебе,
мій хлопче милий,
Кохатиму так палко,
пристрасно і вірно!
А як між нами
закружляє листя жовте,
Кохання Осінь врешті
надійде,
Зумію так зробити я,
що розставання те
Сердечним
і духовним стане.
Коли я розчинюся
межі хмар,
У пам`яті твоїй
залишаться лише
Чудесні спогади
Кохання Чарівного.
Нехай твоя відроджена
душа
Зустріне душу
дівчини-красуні,
Хай Щастя
обіймає вас обох...
А я? -
Я ніжно
Сумувати
Буду.
